З такими й сама вулиця тримала марку

Ну як не влюбитися? І це Радянський Союз, пора боротьби з буржуазними (і не тільки) надлишками вже почалася.

І вже ближче до 70-х років щось таки трапилось. Чи це та сама “боротьба” зіграла з головами злий жарт, чи так спробували втілити в життя новітні технології вуличного освітлення, але опори на тодішній Леніна отримали деяку незграбність після заміни світильників.

При цьому первозданну красу опори поки ніхто не насмілився зачепити.

Це відбулось дещо пізніше. Чиясь крива і безголова рука розписалась назовсім замінити верхівку. Замінити бездушними совоквими конструкціями.

Пізніша “модернізація”, яка протрималась у місті аж до початку 2000-х.

А це вже наше сьогодні. Зникло майже все. Декоративні елементи, що понижче – покрали на метал, що не змогли – зникло саме під брудно-сіро-блакитною фарбою провінції.

Нові прикраси ніхто виготовляти не поспішає. А й навіщо, коли є такі “чудові” листи жерсті?

Фарбу на опорах щороку перед святами оновлюють. Щоправда, поверх старої.

У міській раді думають, ми живемо в європейському місті. А чи так багато цьому підтверджень ми бачимо?

Уже бездушний елемент міського середовища Вінниці тепер завішаний усіляким мотлохом .

Залишки колишньої “роскоші” можна побачити тільки деінде…

…і, як правило, у такому стані

А біля кафедрального собору пішли далі у знущанні, залишивши ось таке непорозоміння.

Бідний, бідний вінницький стовп на Соборній…

А натомість її заполонили такими страхіттями. Усю вулицю!

Що трапилось? Можна знайти цілу купу відповідей, але жодній не вірю. Просто в якийсь момент це просто перестало комусь бути потрібним. Більшості жителів нашого міста.