Психоневрологічна лікарня імені академіка Олександра Ющенка

14 Травня | Пам`ятки архітектури Вінниці

Пам`ятка архітектури місцевого значення

Вінницька психоневрологічна лікарня ім. акад. 0.І. Ющенка була відкрита 25 травня 1897 року на 720 ліжок для надання спеціалізованої психіатричної допомоги населенню Південно-Західного краю. Пам`ятка архітектури місцевого значення.

Відкриття у Вінниці психіатричної лікарні пов’язане з діяльністю хірурга М. І. Пирогова. Саме він вибрав місце для окружної лікарні на 1200 місць, будівництво якої завершилося в 1897 році. Архітектор госпіталю Д.К. Пруссак, який спроектував багато найвизначніших споруд Російської імперії того часу. Лікарня обслуговувала три губернії, що входили в Південно-Західний край – Київську, Волинську й Подільську. Лікарня була однією із самих обладнаних у Російській імперії. До складу її господарства входили польове й городнє господарство, млин, майстерні та цегельний завод.

Першим директором лікарні був В. П. Кузнєцов, який доклав не мало зусиль, щоб перетворити лікарню на зразковий медичний заклад. Він похований на місцевому кладовищі психіатричної лікарні, на скелях річки Пд. Буг.

У Вінницькій психіатричній лікарні протягом багатьох років її діяльності працювали відомі вітчизняні лікарі, які внесли великий вклад у теорію та практику психіатрії. З 1897 по 1900 рік тут молодшим ординатором працював перший український психіатр-академік Олександр Іванович Ющенко, відомий як засновник біохімічного напрямку в психіатрії, його книга “Суть душевних хвороб і біохімічне дослідження їх” (1911) була однією з перших на цю тему у Європі. З 1936 р. лікарня носить його ім’я.

Психлікарню на Поділлі називали царською, бо навіть 110 років тому відкриття приурочили до дня народження імператриці Марії Федорівни. Взагалі, Вінницька окружна лікарня мала надавати психіатричну допомогу, бо до цього в царській Росії душевнохворими опікувалися в монастирях і при повітових та губернських лікарнях. Прогресивні люди підняли питання провести перепис населення для виявлення психічно хворих. Виникла загрозлива ситуація, і спочатку вирішили збудувати спеціалізовану психлікарню на 700 ліжок у Казані. Але її будували… 10 років, на час відкриття вона потребувала капремонту.

Відкрили лікарню через п’ять років, приїхали високі гості з Санкт-Петербургу, із зарубіжжя. Подільський єпископ освятив домову церкву, яку збудували за всіма канонами, розписували за зразками Володимирського собору в Києві два учні Віктора Васнєцова. Після революції вона пережила багато іроній долі, як і інші культові заклади, — у вівтарній довгий час був парткабінет, у центральній частині — спортзал.

У роки окупації Вінниці німецькими фашистами ті займуть територію лікарні, розстріляють божевільних, облаштують госпіталь для військовополонених. Будівлі використають під санаторії та казино «Вальдюф» для офіцерів ставки Гітлера «Верфольф».

Психіатрична лікарня, один з самих легендарних об’єктів Вінниці, хоча аби зацікавити туристів навіть не потрібно придумувати страшні легенди, історія лікарні і так багата не дуже приємними фактами. Почнемо по порядку – цитати із “Історія психіатрії в Україні”: “Серед лікувальних засобів, особливо щодо хворих з психомоторним збудженням, тоді широко застосовували кровопускання, опіки, п’явки, проносні засоби, оцет, голодування, водолікування і т. ін. Крім того, використовували і засоби обмеження: ремені, гамувальні сорочки, інколи навіть кайдани.” Зовсім, як у Голівудських фільмах жахів, правда??? Лікувати опіками, це дієвий метод, а як вам голодування??? Після вищезазначених способів, лікування водними процедурами, мені теж здається було зовсім не безобідним і безболісним, інакше ж воно не могло мати суттєвий вплив на психіку людини, а мабуть в цьому і була суть лікування, нанести якомога відчутний удар по психіці. Тільки не зрозуміло чого саме в той час хотіли лікарі, чи то лікувати чи то катувати. Схоже люди ще тоді зрозуміли, що психіатрична лікарня це чудове місце для проведення експерементів над психікою людини, ідеальне місце для наукової перевірки на практиці методів допиту в’язнів, військовополонених.

Знову інформація з тієї ж історії психіатрії України – в порівнянні з 1880 роком – смертність сягала 25% хворих, станом на 1913 рік, смертність суттєво зменшилась і сягала лишень трохи більше 11%. Прогрес це добре, мабуть вирішили відмовитись від лікування опіками і моріння голодом. Знаєте, можливо б смертність була б вищою, якби психіатричними лікарнями цікавились лише лікарі і садисти, але на щастя хворих, в той час вже активно почала застосовуватись трудотерапія, придумана скоріш за все практичними людьми.

Цитата з книжки “Вінничина: історичний нарис”: – “З 1897 по 1905 рік у психіатричній лікарні під наглядом охранки перебував П. К. Запорожець – один із перших українських марксистів, організаторів “Союзу боротьби за визволення робітничого класу”. Документальне підтвердження використання лікарень в якості в’язниць для особливих людей… Загалом звичайні тюрми рідко коли перевиховують людей, інша справа психіатрична лікарня – методи тут більш креативні. Хочу на перед сказати, що пізніше комуністична влада не відзначилась оригінальністю і теж продовжила традицію Російської імперії, не один опозиційний діяч побував у психіатричній лікарні, на протязі всієї епохи комунізму.

Далі цитата: “Обращает на себя внимание, что первые дни своего пребывания в Украине и Гальдер, и Гитлер провели вместе — на окраине Винницы, в прекрасном парково-архитектурном ансамбле, где до войны размещалась психоневрологическая больница. Эти здания предварительно освободили от больных и тщательно отремонтировали. Во всяком случае, Гальдер в день новоселья с восторгом отмечал в дневнике: «Помещения очень неплохо подготовлены. Хорошие возможности для работы всех отделов. Хорошие квартиры…». Спрашивается, зачем же через считанные дни нужно было и фюреру, и свите оставлять этот райский уголок на берегу Южного Буга и перебираться в барачный лесной лагерь, где в воздухе зудят если не вражеские бомбардировщики, то не менее враждебные малярийные комары, которых Гитлер на дух не переносил?” На території психіатричного госпіталю є своє кладовище, де мабуть і поховані ті хворі, а також працівники лікарні… Доречі, існує легенда, що є підземний хід до лікарні не лише від ставки Гітлера, але й від ставки Ворошилова, яка зовсім поруч і яка теж не була святинею.

Тепер уже з історії нашого часу. Звичайно зараз не ХХ століття і якихось кровавих питок чи експерементів в лікарні немає, по крайній мірі хочеться в це вірити, а то якось не по собі стає коли думаєш, що там і досі “лікують” опіками чи проводять якісь хірургічні експеременти з мозком людини. Але, тим не менш, експеременти на хворих там проводять, це офіційно дозволено Міністерством охорони здоров’я України, і хворі ніби самі погоджуються на це, так як традиційне лікування досить дороге, а експерементальне безкоштовне і можливо ефективніше, хоча можуть бути деякі неприємні побічні ефекти, але вони будуть вивченні, саме ж для цього і проводяться дослідження.

За законодавством України, психічно хвора людина не може примусово лікуватись у лікарні, якщо вона не становить загрози для населення, тільки маленький ньюанс, це тільки у дорослої людини треба брати згоду, а от у неповнолітніх, які ще не несуть за себе відповідальність, за яких відповідальні батьки, згоди не треба, досить дозволу батьків. Все б воно було чудово, якби всі батьки були добрими і люблячими, але сім’ї бувають різними, і деякі мами відправляють своїх “хворих” дітей на примусове лікування до госпіталю. За деяку сумму, психіатрична лікарня готова приютити дитину у своїх 5-ти зіркових апартаментах, де вона знайде собі нових друзів, правда не зовсім здорових, але друзів. “З ким поведешся, від того і наберешся” – хочу нагадати, що у працівників психіатричної лікарні у зв’язку з шкідливістю роботи, збільшена відпустка і на пенсію раніше йдуть. Значіть правда, якщо посадити здорову людину, до не зовсім здорової, то будемо мати дві не зовсім здорових людини. Уявляєте якою стане абсолютно здорова дитина, після кількох місяців лікування в компанії її друзів??? Звичайно, офіційно вище викладеного ніхто не признає, але це не значіть, що таке не може статись насправді. Напевно це все не так цікаво і захоплююче, як розстріли хворих чи тортури, але це є зараз, у наш час і може через років 20 буде такою ж страшною історією, як і інші неприємні факти…

Комплекс лікарні можна назвати одним із найвдаліших архітектурних надбань Вінниці.