Якщо припустимо, що при згадці про місто Хмельницький у більшості першим в асоціативному ряду спливає величезний, відомий в Україні речовий ринок, ми, напевно, не помилимось. «Місто-базар» – таку характеристику часто можна почути й від самих хмельничан. Ринок і справді зіграв величезну роль для міста, яке сьогодні входить до числа тих, що показують найвищі темпи розвитку в Україні.

Та насправді, ринок, що послужив стереотипному уявленню про Хмельницький – порівняно невелика територія на південно-західній околиці міста. Натомість, нині значно більше кидаються увічі сотні будівництв у другому за величиною місті Поділля. “Місто-будмайданчик” йому тепер підходить більше. Команда Urban-Міський журнал Вінниці побачила, як живе Хмельницький сьогодні. Звісно ж,  не обійшлося без порівнянь з Вінницею.

 

Як у Вінниці є Хмельницьке шосе, так і у Хмельницькому є шосе Вінницьке, яким в’їжджаємо у місто. Дорогою зустрічаємо генделик “Вінничанка”. Ще не так давно був у Хмельницькому цілий гастроном, названий на честь Вінниці. Щоправда, “Вінницьким” його називають лише по старій пам’яті. Тепер там супермаркет.

Хмельничанин добирається на роботу Кажуть, це місцевий олігарх.

Коли кажуть, що Хмельницький годується за рахунок базару (а точніше – конгломерації декількох ринків), в тому є велика доля правди. Місцева “толкучка”, що займає 20 гектарів  дійсно годує тисячі, десятки тисяч хмельницьких сімей. Зараз ринок дещо втрачає колишню популярність, але тисячі хмельничан уже встигли заробити там солідний капітал. Цілі масиви з розкішних маєтків на околицях Хмельницького – то все “базарники”, кажуть хмельничани.

Одна з таких заможніх вулиць, де живуть ті, хто в 90-ті поставив свою “ракушку” на базарі.

Не пошкодували грошей на дорогу. Виглядає дуже охайно.

У кого грошей на власну садибу не вистачає, оселяються у таунхаусах. Такий тип нерухомості у Хмельницькому набрав великої популярності, нині у місті будують більше десяти таких комплексів.

Власне, велику частину нашого звіту так чи інакше присвятимо будівництву. Це виправдано, адже на сьогодні це, напевно, найбільш помітна сфера життєдіяльності міста. Хмельницький кілька останніх років поспіль є серед лідерів в Україні за кількістю зданого житла. У 2015 році набудували більше 300 тисяч квадратних метрів, що, для порівняння, удвічі більше, аніж у Вінниці. Інтенсивніше за хмельничан будують у Львові, Івано-Франківську, Одесі та, звісно, у Києві.

Висока конкуренція впливає на вартість житла, якій справді можна позаздрити. Крім того, бажання вигідно відрізнятись перед потенційним покупцем змушує забудовників звертати увагу на естетичний фактор. І у Хмельницькому, хоч поки й невеликі, але зрушення почались. Принаймні, розмальованими “шпаківнями”, які намагаються втюхати під виглядом “елітки”, у Хмельницькому уже так не заманиш, на відміну від тієї ж Вінниці. Та про це пізніше.

Наближаємось до мікрорайона Озерна. Усі будинки, що на фото, виникли тут менше, ніж за десять років. Оцінюючи темпи будівництва, припускаємо, що через кілька років на місці цього заваленого сміттям поля виникне ще один мікрорайон.

Масове будівництво, безумовно, впливає на загальний вигляд Хмельницького. Та чи у кращий бік? Не завжди. Відчуття якогось будівельного хаосу під час прогулянки виникало неодноразово. Видно, у першу чергу, комерційний підхід – якомога ефектніше подати і швидко продати. Колись це дорого коштуватиме Хмельницькому. Як, врешті, й усім іншим українським містам.

ТЦ Агора

До слова, про те, чому розповідаючи про Хмельницький, неможливо обійти тему будівництва. Воно всюди, на будь якій більш-менш значущій вулиці триває спорудження чергового житлового комплексу. При цьому, менеджери з продажів запевняють – розкуповують усе, навіть задовго до здачі об’єкту.

Звідки гроші? Звісно, не базаром єдиним. Також велику долю потенційних покупців складають заробітчани, а також приїжджі. Останніх, до слова, у Хмельницькому немало. За даними управління статистики, у 2015 році міграційний приріст Хмельницького склав мейже тисячу чоловік. В цілому, торік хмельничан стало більше на 1,3 тисячі, що після Києва, Івано-Франківська та Чернівців є четвертим показником по країні.

Ну і, звісно, варто згадати про привабливі ціни на житло у Хмельницькому. Наприклад, однокімнатну 45-метрову квартиру тут можна придбати в середньому за 9 тисяч доларів. Ціна квадратного метра починається від 6 тисяч гривень. 14 тисяч – уже вважається дорогим. Порівнюємо з Вінницею і… Порівняння буде явно не в нашу користь, адже з вінничанина за власне житло просять суми на декілька тисяч гривень більші…

Відомий (нерідко – скандально) усім “Набережний квартал”, що як вірус проник майже у кожну область, почав свій злет саме у Хмельницькому. На фото: перший житловий комплекс, зведений структурами НК.

Та поглянемо, як живе 270-тисячний Хмельницький поза будівельними майданчиками…

Прибутковий бізнес. Що саме – вирішуйте самі.

Вулиця Зарічанська у мікрорайоні Виставка. Це щось на кшталт вінницької Вишеньки, але дещо скромніше. Мабуть, ви вже звернули увагу на дорожнє покриття вулиці. Так, якщо вінничан уже привчили до умовно рівних доріг та розмітки на магістралях, то жителі Хмельницького поки чекають. Дороги, хоч і не назвати розбитими, але це явно не сильний бік Хмельницького.

Торгівля сильно допомогла Хмельницькому, але у той же час стала однією з його проблем. Місцями тротуари заставлені різноманітними кіосками, палатками і лотками -пережитками складних 90-х. Виглядає це самі бачите як:

Головна вулиця міста – Проскурівська. Палатка, таке враження, ніби щоранку прибуває сюди з минулого.

Хмельницький росте вгору. Місто активно забудовують проектами у 16 поверхів, а віднедавна, за нашою інформацією, замахнулись на “столичні масштаби” у 31 поверх. Проект поки не афішують, але він обіцяє стати першим хмарочосом на Поділлі.

Південний Буг. Праворуч колись було так зване Співоче поле, частину котрого уже віддали під забудову. Місцеві жартують, що молоді деревця завбачливо висадила сама міська влада, щоб раптом не спокуситись і не дати дозвіл на чергове будівництво.

Оригінальний, але моторошний Палац школярів

Ближче до центру з’являється стара забудова міста. Про історичну архітектуру Проскурова навряд-чи знайдете багато інформації, але невірно вважати, що Хмельницький нею обділений. Інша справа, як до неї поставились свого часу.

Пам’ятний знак на вул.Франка. Умовно, його можна назвати пам’ятником завершенню Холодної війни. В його основі знаходяться уламки порізаних ракет СС-19, що колись базувалися на території Хмельниччини і були направлені на США. Американське місто Модесто, чий герб бачимо на обеліску, є містом-побратимом Хмельницького.

Стадіон «Поділля», де ще не так давно виступала у професійній українській лізі місцева однойменна команда. У футболі Вінниця та Хмельницький не тільки принципові суперники, а й друзі по нещастю. У 2013 році що вінницька «Нива», що хмельницьке «Динамо» (правонаступник «Поділля») знялися зі змагань через фінансову неспроможність і відтоді обидва великих міста залишаються без професійного футболу.

Один з найоригінальніших проектів Хмельницького – «Парус» (або ще «Огірок» чи«Яйце») є одночасно й одним за найтриваліших довгобудів міста. Спорудження почали років десять тому, а після Революції Гідності, розповідають, власник взагалі покинув місто.

Хмельницький “Електротранс” кілька років тому визнавали кращим в Україні. Щоправда, хизуватись комфортним громадським транспортом Хмельницькому поки що рано. Так, старенькі і нерідко пошарпані ЗиУ почали замінювати новими тролейбусами, але тієї кількості бракує, щоб відчутно оновити тролейбусний парк.

Торік Хмельницький придбав у Львові два нових тролейбуси “Електрон”, а трохи раніше містом почали курсувати два “Богдани”. Загалом, “Електротранс” розбагатів на 15 нових тролейбусів, що складає лише п’яту частину від усього рухомого складу, що виїжджає щодня на лінію.

(Зверніть увагу на 4-поверхівку позаду тролейбуса. Копія цього будинку є й у Вінниці на вулиці Пушкіна. Відмінністю було лиш те, що у Вінниці до будівлі у радянські роки змонтували екран, що нині використовують як рекламний щит.)

Крім тролейбусів, громадський транспорт представлений, звісно, маршрутним таксі а також автобусними маршрутами. Їх обслуговують приватні підприємці на вживаних автобусах з Європи.

Наближаємося до самого середмістя Хмельницького. Головна вулиця – Проскурівська частково є магістральною, частково – пішохідною.

Скромний центральний універмаг Хмельницького увесь обчіплений рекламою. Хоча, це ще можна виправити, на відміну від тієї потвори, у що перетворили вінницький ЦУМ.

Рекламний хаос – ще одна “хвороба” Хмельницького. Якщо у Вінниці із цим, принаймні, почали наводити лад, то у Хмельницькому, склалося враження, про це й не думають (хоча, хмельничани поправляють, – місцева влада також заявила про наміри поборотись за чистоту простору)

Але поки влада заявляє, нахаби активно освоюють стовбури дерев під рекламні конструкції.

Аналогічна проблема з фасадами.

Історична забудова Проскурівської вулиці

Найстаріший кінотеатр міста. Загалом у Хмельницькому є три діючих кінотеатри.

Благоустрій. Якщо відверто, цим Хмельницький не вражає. Принаймні, з побаченого склалось враження, що створений ще за радянськими зразками громадський простір на більше, аніж облицювання сучасними матеріалами, місцеві спеціалісти не спромоглися. Та незважаючи на це, загалом місто виглядає доглянутим.

А ще Хмельницький – дуже зелене місто. Колись такою називали й Вінницю, але останніми роками в нашому місті дерева почали зникати одне за одним, тим самим залишивши без затінку сотні метрів вулиць. Вінницькі чиновники пояснюють, що, мовляв, хворіють дерева дуже. Чи-то у Хмельницькому дерева живучіші, чи може доглядають за ними краще…

Історична архітектура Хмельницького представлена переважно 2-3-поверховими будинками у стилі модерн. Такими забудована Проскурівська та ще кілька вулиць у центрі.

Але уже в радянський період хтось вирішив, що нічого страшного не станеться, якщо розбавити центр вкрапленнями сірих і виключно практичних комміблоків. Спочатку з’явилась одна 9-поверхівка, потім інша і – пішло-поїхало. Те, що це сильно зіпсувало симпатичне історичне середовище Хмельницького, це майже нічого не сказати.

Як та чим забудований Хмельницький, найкраще видно з 16-поверхівки у самісінському серці міста.

Центр

Вид у бік м-ну Виставка

Після 1991 року тенденція продовжилась. Сьогодні в Хмельницькому уже нікого не здивувати 16-поверховим гігантом поруч маленького особнячка початку 20-го століття.

Один з таких гігантів – офісний центр “Октант”, який вже було збудували, а нещодавно узялись перебудовувати. Поки що виходить не дуже…

За комплексної забудови такі проекти як ця висотка разом можуть виглядати дуже навіть ефектно. Такий собі Уолл-стріт по-хмельницьки. Але чимось доведеться жертвувати.

У Хмельницькому є своя набережна уздовж Південного Бугу. Точніше, у його водосховища. Ще недавно набережна була у жалюгідному стані, але два роки тому її узялись відновлювати.

Кому тільки в голову прийшло використати таку комбінацію кольорів плитки?

Тут як тут поквапились і забудовники. А вид із панорамних вікон, що плануються у цьому проекті, справді будуть вельми привабливими.

По інший бік водосховища, на вулиці Маршала Рибалко зводять іще один висотний житловий комплекс.

Центральний пляж

Хмельницька телевежа

Колорит

Реконструкція набережної триває…

А тут ще й не починалась

Власне, це вже набережна іншої річки – Плоскої. Канали цієї річечки вигідно вирізняють Центральний парк у Хмельницькому від багатьох інших міст.

Алеї парку. Колись тут буде гарно.

Повертаємось назад у центр. В черговий раз напрошується порівняння з Вінницею. Якщо у Вінниці поняття “центр” часто обмежується лиш однією вулицею Соборною (плюс по пару сотень метрів у бік), то Хмельницькому із цим пощастило більше. Центр міста тут розгалуджений і формується з десятка насичених вулиць.

Середмістя Хмельницького умовно можна розділити на дві частини: перша – активна, з численними магазинами та кав’ярнями, друга – адміністративна. Тут розташовані більшість державних та міських установ, зокрема, обласна адміністрація та мерія, а також культурні, як то театр і філармонія.  За власними спостереженнями, друга більш затишніша і охайніша, тут можна годинами просидіти на лавочці, насолоджуючись тихою навколишньою атмосферою (особливо, якщо перед цим пройти пішки 15 кілометрів ;).

Хмельницька ОДА

Перед адміністрацією встановили напрочуд деталізовану скульптурну композицію “Віра.Надія.Любов”. Або ВНР, як кажуть місцеві.

Будівля міської ради

Будинок урочистих подій

Хмельничан час від часу мучить питання – Хмельницький чи все ж Проскурів? Тема повернення місту його історичної назви у місцевих ЗМІ виникає регулярно. У 1954 місто з Проскурова перейменували на честь гетьмана Богдана Хмельницького, прив’язавши подію до 300-річчя Переяславської ради, за результатом якої Україна фактично увійшла до складу Російської імперії. Враховуючи події останніх років, така “почесть” справді виглядає сумнівною. Крім того, як стверджують хмельницькі історики, сам Богдан ніколи не бував у цьому місті. Як показують голосування в інтернеті, чимало жителів міста справді хочуть повернути стару назву. Однак, на офіційному рівні всерйоз це питання не підіймалось.

На цьому екскурсію Хмельницьким маємо завершувати. Встигаємо тільки нашвидко проглянути нещодавно відкритий аквапарк…

Уже дорогою на Вінницю натрапляємо на таку цікаву вивіску. Тут розміщується місцевий 33-й телеканал. Вінничани, які пам’ятають 90-ті, пригадають, що у Вінниці був телеканал з аналогічною назвою. Інше, що привернуло увагу – підпис Live News, співзвучний з сумновідомим російським пропагандистським каналом lifenews.

Тут мало б бути якесь резюме від побаченого у Хмельницькому… У будь якому разі воно буде за межею об’єктивності і немає сенсу пробувати якось збалансувати враження. Знайдуться ті, кому здасться, що місто недооцінили, мовляв, не відчули, не побачили… Інші скажуть, що навпаки – перехвалили. А Хмельницькому справді складно дати якусь загальну оцінку. Тут немає відверто негативних сторін, як і немає приводу для особливого захоплення (скажете, що так можна сказати про багато українських міст і будете праві). Не покидає відчуття того, що Хмельницький – це величезний спальний район. Досить комфортний і перспективний для того щоб тут жити і працювати. Але й заманювати туристів Хмельницькому поки що нічим… Місто розвивається великими темпами, і цьому можуть позаздрити чи не більшість обласних центрів України. А з іншого боку, не видно якісної концепції, за якою можна було б уявити місто через 10, 20 років… Хмельницький, який поки що розбудовується лише за законами бізнесу, схоже, ще шукає своє обличчя. Хочеться побажати правильного вибору. Бо місто справді хороше!

P.S. Екскурсія містом для нас не була б такою цікавою та інформативною без наших хмельницьких друзів. Дякуємо за прийом та допомогу юзерам форуму Skyscrapercity Layne та Ostap! Сюди ми ще неодноразово повернемось. Подивитись, що ви там понабудували!