Автор: Григорій Мельничук, співкоординатор Ради Києва з урбаністики
З точки зору суспільного урбаністичного руху Вінниця – дивне місто. З одного боку, її часто ставлять у приклад: і трамваї швейцарські зуміли безкоштовно отримати, і Wi-Fi туди поставити, і плавучий фонтан на оновленій набережній кращий в країні, і маршрутки кілька років тому наполовину скоротили. Проблеми незаконних МАФів тут немає, а великий нелегальний ринок у центрі міста тут розганяли чи не з водометами. До речі, попередньо побудувавши альтернативу для приватних підприємців.
З іншого боку, на всіляких міжрегіональних заходах вінничан або немає, або вони сидять тихо в куточку. Тут майже немає суспільно-експертних обговорень та ініціювання міських проектів жителями. Причина проста – на відміну від майже всіх інших міст України, включаючи Київ, тут позитивні нововведення ініціює сама міська влада. Починаючи від відкриття дверей в трамваях кнопками і закінчуючи абсолютно новим для України підходом до створення генерального плану міста.
З генеральними планами в Україні біда. Радянські підходи планової економіки і просто давно застаріле бачення автомобілецентристських міст з розв’язками та підземними переходами перетворює навіть нові проекти генеральних планів в паралельну реальність. Що говорити про ідеї щодо п’ятої лінії метро в Києві і понад 60 розв’язках, підземних переходах на житлових вулицях і скандалах із зеленими зонами.
В Одесі розробники генплану, як і 20-30 років тому, пропонували прорити під центром міста підземний швидкісний трамвай – якраз там, де катакомби… У Житомирі – побудувати за річкою, що тече у глибокому скелястому каньйоні, житловий масив і прокласти туди новий міст. Вінниці ж київські генпланісти пропонували побудувати окружну дорогу з двома новими мостами. А потім розвивати вздовж неї місто, розтягнувши комунікації та знекровивши центр. Вінничани першими сказали «стоп» – причому саме міська влада. Як же справи з генпланом в «паралельній реальності», де не проштовхують сумнівні документи на догоду забудовникам?
В умовах, коли в Україні практично немає містобудівників, які працювали б за сучасними європейськими підходами, вінницька мерія підійшла просто – запросила іноземців.
Без звичного нині в уряді пафосу і ще до Революції гідності. Урбаніст Урс Томанн, російськомовний швейцарець, вже майже два роки координує роботу зі створення нового генерального плану у Вінницькому муніципальному центрі містобудування та архітектури.
Перше, що зробила команда швейцарця, – це аналіз структури міста. «Успіх міста багато в чому визначається структурними рішеннями, визначальними майбутнє на десятки і сотні років. Зі старими підходами ми розтратимо занадто багато ресурсів. Тому чим щільніше місто – тим вища частка громадського транспорту», – критикує Урс ідеї попередніх розробників про будівництво нових мостів через Південний Буг та будівництво нових районів на околиці за залізницею.
«Як можна було не звернути увагу на лінеарний розвиток міста – уздовж єдиного хребта активності, на ньому зосереджена і торгівля, і адмінбудівлі? Вінниці пропонували зробити «місто-бублик», з поступово деградуючим центром. Ми ж побачили потенціал в промзонах, розташованих практично в центрі міста», – зазначив швейцарський урбаніст. Також уздовж осі міста були проаналізовані центри активності – по суті, аналоги тих самих «метроцентрів» і транспортних хабів, якими в Києві є станції метро і низка площ.
Розвиток району Тяжилів як продовження усталеного хребта активності Вінниці планується на найближчі десятиліття, а ось перетворення на головній вулиці міста – Соборній – можуть початися вже зовсім скоро. По ній проходять основні трамвайні та тролейбусні маршрути міста, транзитний рух автомобілів де-юре заборонено, але в реальності все їздять, як їздили. Урс Томанн пропонує унеможливити прямий проїзд – на різних кварталах буде організовано односторонній рух автомобілів, що забезпечує під’їзди до будівель.
Напряму по вулиці зможе їздити тільки громадський транспорт, а для трамваїв, які йдуть по центру, як у Києві на вулиці Глибочицькій, планується облаштувати платформи, які стануть і острівцями безпеки. Виходи з них і наземні переходи – з обох сторін, самі платформи підняті – точно як у Швейцарії, звідки, до речі, до Вінниці «переїхали» і трамвайні вагони. Перенесуть і зупинки – у найзручніші для пасажирів місця, а пересадочні вузли зроблять дуже компактними – щоб не потрібно було далеко ходити при пересадках. Нехай навіть це буде на шкоду автомобільному трафіку.
Справжній фурор серед українського урбаністичного руху може викликати реконструкція проспекту Коцюбинського – 6-смугової магістралі до залізничного вокзалу. У 1970-х роках звідси на сусідні квартали перенесли трамвай, а на вокзалі його кінцева – на задвірках. Після відкриття нової трамвайної лінії на околиці, в районі новобудов, наступні плани Вінниці – повернути прямий проїзд трамвая до вокзалу. З тими ж «швейцарськими» платформами, скороченням автомобільних смуг – і реконструкцією Привокзальної площі. Трамваї і тролейбуси будуть під’їжджати до самого виходу з вокзалу, далі розмістяться приміські автобуси, а парковку відсунуть подалі.
На сьогоднішній день концепція генплану Вінниці існує тільки англійською мовою, її вже презентували на кількох урбаністичних конференціях. За попередніми оцінками, реалізація «швейцарського» генплану міста не тільки зробить Вінницю ще більш європейською, але і обійдеться в 20 разів дешевше планів київських містобудівників з мостами і порожнім центром. За новими принципами вже реконструюють перехрестя, перетворення вулиці Соборній у «ідеальну вулицю» вже також триває – мінімізація тут маршрутних таксі скоротила викиди СО на 30%. Тепер тут висаджують нові дерева – до цього зелень чахнула від вихлопних газів. Чи не нагадує Хрещатик і каштани?
Ідеалізувати вінницький досвід не варто – і у Вінниці є свої гарячі точки і відверті помилки на нових об’єктах. Втім, про плани регулярно пишуть місцеві ЗМІ, а влада готується розгорнути мережу офісів розвитку районів для обговорення концепції генплану і його подальшої деталізації вже разом з жителями. Пам’ятайте, про такі давно говорять в Києві – але далі ідей справа поки не пішла, вже дуже напружена обстановка в столиці у світлі будівельних конфліктів.
Головний же висновок з цієї історії – це питання розуміння рівня компетентності. Міська влада Вінниці чітко усвідомила, що ані київські містобудівники, ані місцеві архітектори не зможуть підготувати сучасний, по-справжньому європейський генеральний план – і запросили іноземних експертів. І тут не поспішають продавити генплан на догоду забудовникам і закріпити вже відмерлі радянські стандарти, – а по дорозі випробовують нові підходи на реальних перехрестях, районах, маршрутах.
Оригінал на opinion.platfor.ma, переклад: urban.vn.ua
