%IFTH1%0%?> %IFEN1%0%?>
Поки невідомо, чи розгулював екс-президент-втікач Віктор Янукович по своїй резиденції у королівській мантії та короні, хоча після знайденого у нього золотого батона таке вже не здасться неймовірним. Але те, що у Межигір’ї він відчував себе «Царем всєя України», майже не викликає сумнівів. Маєток, який уже встигли охрестити «Музеєм корупції», насправді вражає - 140 гектарів території, де кожен клаптик обійшовся українцям у мільйони доларів, обійти увесь практично неможливо. Більше чотитрьох годин, проведених нами у Межигір`ї так і не вистачило, аби обійти усю резиденцію. Туди, де ще два тижні тому звичайних українців не підпускали на гарматний постріл, нині стоїть довжелезна черга бажаючих побачити розкоші головного слуги народу. Благо, резиденція у Межигір’ї зовсім близько від Києва - у селі Нові Петрівці під Вишгородом. Віднедавна від станції метро «Героїв Дніпра» курсують по маршруту автобуси по 3 гривні, а підприємливі таксисти поруч навперебій зазивають туристів проїхатись до «лігва» Януковича. От тільки якщо туди згодні везти по 20 гривень з людини, то вже назад хочуть по 50. На під’їзді до резиденції розгорнулась ціла інфраструктура. Уздовж близько кілометра дороги стоять різноманітні шатра з пивом і шашликами, польові кухні. Свято у людей! На а народ дорвався. Проблема крадіжок постала з першого дня вільного відвідування парку. На сувеніри намагаються винести усе, що можна сховати під куртку чи в рюкзак. На виході охорона ретельно обшукує, дивляться навіть сумки фотоапаратів. Попередження про "розтяжки на газонах" скоріше байка, аби люди не витоптували траву. За день Межигір`я відвідують сотні, а то й тисячі туристів. Витоптують... Перше, що кидається увічі всередині - якість та дороговизна благоустрою. За гроші, витрачені на це у Межигір`ї можна було б облаштувати головні площі не одного українського міста. Незважаючи на те, що уся територія колишнього помешкання Януковича огороджена по периметру щонайменше п’ятиметровим парканом з колючим дротом і підведеною до нього напругою, усередині майже кожен сквер, будинок чи поле для гольфу також огороджені. Чи то юнацькі роки, проведені у «місцях не надто віддалених», Віктору Федоровичу не йшли з пам’яті, чи то справді так боявся власного народу український недодиктатор, але про власну безпеку у Межигір’ї він дбав. Камери відеоспостереження натикані так густо, що, вочевидь, і миші тут сиділи дуже тихо. На внутрішніх проїздах бачимо багато дорожніх знаків. Все мало бути безпечним! Набережна Київського водосховища у Межигір`ї простягнулась на два кілометри. Схоже, четвертий президент прогулювався набережною нечасто - уздовж майже не зустріти жодної лавочки. А взагалі, є сумніви, що він самотужки сам міг обійти свої володіння. Це можна припустити навіть по якості благоустрою: де прокладена дорога гранітна плитка з не менш дорогими чавунними ліхтарями - там, ймовірно, любив прогулятись «гарант», а там, де звичайнісінький асфальт і дешевенькі бордюри - зона для обслуги. Від берега резиденція захищена дротами під напругою. Урочище розташоване на крутих схилах, де, очевидно, часто трапляються зсуви. Таких побачили щонайменше п`ять. Цей - найбільший. Сміттєвий бак Біля знаменитого «Галеона», будинку-корабля на воді у рукотворній бухті Дніпра, - сила-силенна людей. Усі хочуть зазирнути всередину, куди вхід наразі заборонено. Всі споглядають неймовірної розкоші інтер’єр у вікна. Всередині, аби додати людям емоцій, на столах кілька днів тому виклали дорогущий посуд, позолочені (або ж золоті?) підсвічники тощо. Окрім лавок нерозрахована на такий потік людей резиденція має гострий дефіцит на урни. Поки все ще тримається в рамках, але сміття стає більше. Платформа для посадки-висадки VIP-пасажирів? Щоб дерева над ставками не нахилялись занадто низько, їх притримують тросами. Парк радянського періоду Раптом серед розкоші екс-резиденції бачимо щось неймовірне: занедбаний парк із старими радянськими ліхтарями, примітивними бетонними урнами, густо порослими мохом доріжки... Схоже на звичайнісінський ЦПКіВ якогось заштатного містечка. Єнакієве? Ностальгія? Резиденція у Межігір`ї мала статус урядової ще за радянських часів і приватизована у 2007 році. Вочевидь, у "гаранта" не дійшли руки до цього шматка. Хоча і версію з ностальгією, "народністю" не варто поспішати відкидати. Туристи з Києва приїжджають на велосипедах. Для немісцевих влаштували велопрокат. Охорона Далі буде... |
| ||