Вінницьку область складно назвати туристичним регіоном. Сюди не їдуть каравани туристів, як на Західну Україну. Та тим не менш, і тут є на що подивитись і показати. Головне – добре шукати. І робити це треба якнайшвидше, поки ще є, що шукати.

Вінницьку область складно назвати туристичним регіоном. Сюди не їдуть каравани туристів, як на Західну Україну. Та тим не менш, і тут є на що подивитись і показати. Головне – добре шукати і робити це якнайшвидше. Поки ще є, що шукати.

Відправляємось у бік Барського району. Південно-західна окраїна області виявилась досить багатою на цікаву історичну архітектуру. Принаймні, порівняно з іншими. На жаль, залишилось небагато, більшість надбання, як правило польського періоду, уже давно навіть не руїни.

Ця штуковина давно не давала мені спокою. На цей раз таки під`їжджаємо до неї.

До “кулі” веде така собі трохи моторошна порожня дорога.

А тут і кінець. Для “чужих” далі тільки пішки.

“Куля” виявилась режимним об`єктом із колючим дротом над парканом. “Державне підприємство обслуговування повітряного руху” – надпис на табличці.

“Баянний” вид на Бар. Згадайте хоча б відому мінералку.

Незвичне для наших широт розташування балконів. Добре, що гуртожиток, інакше вже давно б усе споганили.

Одне з нарозтиражованіших місць Бару – вказівник і пам`ятник “Запорожцю” біля автомобільного технікуму

Кармелітський монастир (XVIII, XX ст.)

Ось, що пише про нього сайт Архітектура і краєзнавство України

У 1616 на руїнах більш давнього невідомого монастиря почалося зведення монастиря і колегіума.
Під час Хмельниччини у 1648-1654 вони були знищені.

Костел і навчальні приміщення були знову збудовані тепер вже з дерева і проіснували до пожежі, що сталася у 1770их.
Протягом 1701-1787 з довгими перервами були збудовані костел з колегіумом і корпус келій.
У 1838 монастир стає православним – Покровським. З 1881 – жіночим.
У 1908 збудована дзвіниця.
У 1960 розібрали частину келій, яка примикала до головного корпусу.

Архітектура
Костел (Покровська церква) з келіями складає єдиний двоповерховий цегляний корпус в стилі бароко. Тринавовий, чотиристовпний з п’ятигранною апсидою об’єм костелу розташований по центральній поперечній вісі будівлі. Решту будівлі займають келії. Планування келій – коридорне з одностороннім розташуванням приміщень. Споруда перекрита системою хрещатих та напівциркульних склепінь. Фасади розчленовані двома горизонталями симетрично розташованих вікон і декоративними нішами на міжповерховому просторі. Вікна оформлені бароковими наличниками з “вушками” і фігурними замковими каменями. Пам’ятник увінчаний багатопрофільним розкрепованим карнизом.
Келії цегляні, двоповерхові. Первісно будівля примикала до головного корпуса. Кути підкреслені рустом, горизонтальний руст також розташований під багатопрофільним карнизом, який увінчує споруду. Вікна прикрашені наличниками.
Дзвіниця цегляна, прямокутна в плані з центральним арковим проїздом, триярусна, завершена куполом з маківкою (раніше зруйновані, відновлені). На першому ярусі з обох боків від арки в’їзду розміщені двоповерхові жилі приміщення, покриті двосхилим дахом. Дзвіниця стовпоподібна (восьмерик на четверику), з струнким силуетом.

Неймовірно красивий костел Святої Анни.

Костел Св. Анни збудований для ордена домініканців у 1811 р., хоча його основу відносять ще до часів королеви Бони. За деякими даними він був заснований ще у 1550 р. і носив ім’я Св. Миколая. У 1768 р. під його склепінням представники польського дворянства на чолі з кам’янецьких єпископом А. Красінським оголосили про створення Барської конфедерації – військово – політичного союзу для захисту шляхти від притиснені польського короля і боротьби за незалежність Польщі від Російської імперії , що дало поштовх Коліївщині і фактично призвело до першого розділу Польщі. У нинішньому вигляді костел Св. Анни відбудований у 1902-08 рр. Прекрасний зразок неоготики. У 1933-42 рр. костел двічі закривали. Зараз він знову діючий.

Далі ще трохи світського міста.

Схожу автостанцію можна побачити мінімум у десяти-п`ятнадцяти райцентрах області, ста-ста п`ятидесяти райцентрах в Україні… Ну, і так далі. Совок – це точно катастрофа архітектури.

Громадський транспорт якнайкраще показує рівень інфраструктури

Актуальний знак на наших дорогах

По дорозі у село Митки

Палац у Митках, мабуть, один із найкраще збережених. Колишня садиба російського адмірала Миколи Чіхачова сьогодні є приміщенням місцевої школи.

Будівля збудована в другiй половині XIX-го століття. Микола Чихачов — адмірал російського морського флоту, керуючий морським міністерством, член Державної ради. Маєток в Митках отримав в 1860-х роках. До Другої світової війни в маєтку також розміщувався шпиталь.

Від Миток відправляємся у бік Чернятина. Знову повертаємось у Бар.

Поїзд тут нечасте явище – через місто пролягає залізниця на Могилів-Подільський.

Вокзал зовсім типовий, дуже провінційний і малоцікавий.

Чим хороші мандрівки затишними сільськими  і районними дорогами – за кермом насправді відпочиваєш, отримуєш одне задоволення. Щоправда, якість покриття іноді приводить в тонус.

Продовження буде…