Вінницькі історики назвали вулиці, які будуть перейменовані

Вінницькі історики, члени робочої групи з питань заборони використання комуністичної та націонал-соціалістичної (нацистської) символіки на території Вінниці оприлюднили перелік вулиць та провулків міста, які підлягатимуть перейменуванню, а також розповіли деякі подробиці своїх рішень. Всього у переліку зазначено 134 вулиці, які можуть змінити назву, а це, приблизно, кожна шоста. Утім, список може коригуватись, наголошують члени робочої групи.

– Очевидно, буде ще багато питань щодо перейменування, багатьом буде непросто сприймати зміну назв своїх рідних вулиць. Уже тепер одні нас звинувачують у надмірному консерватизмі, інші, навпаки – у радикальності своїх висновків, – каже директор архіву Вінницької області Юрій Легун.

У робочій групі наголошують, що під час дослідження намагались знайти оптимальні рішення щодо тих чи інших вулиць, тому по деяким пропонують застосувати гнучкий підхід, тобто, не перейменування, а надання іншого смислового значення назві. Завдяки такому компромісу, мовляв, вдасться зменшити список. Крім того, не всі радянські постаті потраплять у “заборонений” список.

– 70 років з історії Вінниці у радянський період не можна просто так викреслити, адже, серед діячів того часу є особистості, які зробили значний внесок у розвиток країни та міста і заслуговують, аби вулиці носили їхні імена. Хоч вони й мали партійний квиток, – пояснює доктор історичних наук, завідувач кафедри філософії, соціально-політична дисциплін та етнології ВДПУ ім. М.Коцюбинського Ольга Коляструк

З іншого боку, через бажання членів робочої групи надати назвам вулиць центру Вінниці саме історичного змісту, деякі назви у поданому списку можуть здивувати, як-то можливе перейменування вулиць з цілком лояльними назвами: Інтернаціональна, Поліни Осипенко (радянська льотчиця), Першотравнева…

Загалом, визначення вулиць у рамках роботи комісії умовно розбите на три групи: перша – ті назви, які точно будуть замінені; друга – назви, яким нададуть нового обгрунтування; третя – лояльні назви, які вирішено не чіпати.

– Наприклад, вулиця Михайла Максимовича, що названа на честь радянського діяча, члена Подільського губернського виконкому. Назва має бути замінена, – розповідає кандидат історичних наук, завідувача кафедри філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології ВДПУ ім. М.Коцюбинського Тетяна Кароєва. – Однак, є варіант з її новим тлумаченням, зокрема, дати визначення, що вулиця названа на честь іншого Михайла Максимовича – українського вченого-енциклопедиста, першого ректора Київського університету. Аналогічні варіанти пропонуємо ще по кількох вулицях та провулках.

До третьої групи увійшли вулиці, що названі на честь людей чи подій, які, хоч і пов’язані з радянським минулим, але не обов’язково мають викликати негативні асоціації. Робоча група пропонує не зачіпати назви на честь лютневої революції 1905 року, що була першою буржуазною революцією в Російській імперії, задовго до становлення більшовистської влади. Також пропонують не перейменовувати вулицю Петра Запорожця. Історики пояснюють це тим, що він, хоч і був одним із засновників робітничого руху, але був соціал-демократом і помер ще у 1905 році (до речі, у Вінниці). Так само не збираються перейменовувати вулиці Космодем’янської, Матросова, Смирнова, Кошового…

– Ці люди були символом перемоги у Другій світовій війні і вони не винні, що їхній подвиг, їхні імена були використані у радянській пропаганді, – пояснює Тетяна Кароєва.

Дискусійними залишаються назви вулиць Ватутіна і Стахурського. Щодо першої є два варіанти: змінити назву, як це рекомендує Український інститут національної пам’яті, або ж залишити як є, враховуючи той факт, що генерал армії СРСР Ватутін у першу чергу зарекомендував себе саме як військовий, а не партійний діяч. Зі Стахурським ситуація схожа. З одного боку – перший секретар обкому КПРС, який успішно працював у повоєнні часи на відновлення регіону, з іншого – саме його партійне минуле обурює деяких вінничан, зокрема, громадських активістів, які наполягають на перейменуванні.

– На нашу електронну пошту надійшло вже 96 листів з проханнями і пропозиціями від вінничан, – розповідає член робочої групи, керівник ГО «Спільнота «Історія Вінниці» Олександр Федоришен. – Однозначно, будуть ще дискусії і нинішній перелік вулиць не можна назвати остаточним. Крім того, робота комісії є виключно рекомендаційною, остаточне рішення буде за органами місцевого самоврядування.

За словами Олександра Федоришена, думка громади в цьому питанні дуже важлива. До цього обговорення може долучитися кожен вінничанин. Свої пропозиції можна надсилати на електронну адресу [email protected] до 23 липня. Рекомендації щодо можливих назв вулиць в подальшому будуть розглядатися робочою групою під час чергового засідання. Олександр Федоришен також зауважив, що до 24 серпня робоча група планує сформувати список пропозицій по назвах, однак остаточне слово буде за мешканцями, адже саме під час проведення громадських слухань жителі мають підтримати ту чи іншу пропозицію.

Остаточні рішення про перейменування тих чи інших вулиць прийматиме міська рада у листопаді цього року. Члени робочої групи зазначають, що назви змінюватимуть поступово, мовляв, ніхто не піде наступного ж дня збивати старі адресні таблички. Що ж до незручностей для вінничан, то у робочій групі переконують – примусово нікого не зобов’язують одразу ж замінювати документи, тільки у випадку їхнього використання. Щоправда, чимало вінничан іншої думки і вже доводиться чути побоювання, чи, бува, не буде потім юридичних непорозумінь, коли, скажімо, одна й та сама будівля матиме дві різних адреси…

Вулиці, які будуть перейменовані

№	Назва топоніму	Дата появи назви	Обґрунтування необхідності зміни назви топоніму
1.	12 грудня	1939	12 грудня 1937 року у Радянському Союзі пройшли перші вибори до Верховної Ради СРСР за новою Конституцією
2.	12 грудня 1 пров.	1945
3.	12 грудня 2 пров.	1959
4.	Ангеліної П.	1959	Ангеліна (Парасковія) Микитівна (1913-1959) – передова робітниця, механізатор сільського господарства, бригадир тракторної бригади колгоспу ім. Сталіна Старобешівського району Сталінської області. Радянською пропагандою перетворена на символ успішного будівництва колгоспного ладу в період насильницької колективізації та репресій.
5.	Ангеліної П. пров.	1959
6.	Артема	1921	Сергєєв Федір Андрійович (псевд. Артем, 1883-1921) – російський професійний революціонер, партійний та державний діяч, засновник Донецько-Криворізької радянської республіки. Активний організатор політичних репресій та переслідувань духовенства в СРСР.
7.	Блюхера В.	1968	Блюхер Василь Костянтинович (1890-1938) – радянський військовий та державний діяч. Причетний до політичних репресій у СРСР 1930-х років.
8.	Блюхера 1 пров.
9.	Блюхера 2 пров.
10.	Блюхера 3 пров.
11.	Блюхера 1 проїзд
12.	Блюхера 2 проїзд
13.	Боженка	1946	Боженко Василь Назарович (1871-1919) – радянський військовий діяч, один з організаторів червоних партизанських загонів 1918-1919 років, активний учасник встановлення радянської влади в Україні.
14.	Володарського	1921	Володарський В. (справж.: Гольдштейн Моисей Маркович (1891-1918) – професійний революціонер, радянський державний та політичний діяч. Один з організаторів та натхненників червоного терору.
15.	Волочаївська	1940	Біля станції Волочаївка відбулася одна з ключових битв громадянської війни між народно-революційною армією Далекосхідної республіки та Білою Армією у 1922 році. Місце і подія не пов’язані ні з Вінницею, ні з Україною загалом.
16.	Волочаївський пров.	1946
17.	Димитрова	1934- 1936	Димитров Георгій (1882-1949) – діяч болгарського та міжнародного комуністичного руху. Головний провідник сталінської політики на міжнародній арені.
18.	Димитрова пров.	1954
19.	Дундича	до 1941	Дундич Олеко (1896-1920) – учасник встановлення радянської влади в Україні. Не пов’язаний з Вінницею.
20.	Едельштейна	до 1936	Едельштейн Євген Пилипович (1897-1919) – радянський партійний і державний діяч, голова виконкому Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів, голова Подільського губернського революційного трибуналу. Організатор знищення міського самоврядування у Вінниці.
21.	Енгельса	1921	Енгельс Фрідріх (1820-1895) – німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму – перший систематизатор та видавець творів Карла Маркса. Один з символів тоталітарних режимів у СРСР і країнах соціалістичного табору.
22.	Енгельса 3 пров.	до 1941
23.	Енгельса 2 пров.	до 1941
24.	Енгельса проїзд	1960
25.	Жукова	1947, 1975	Жуков Костянтинович Георгій (1896-1974) – радянський військовий та державний діяч. Один з ініціаторів і організаторів придушення Угорської революції 1956 року. Член ЦК КПРС.
26.	Жукова пров.	1947, 1975
27.	Журавльова	1927	Журавльов Я.М. – учасник Вінницького збройного повстання у жовтні 1917 р. Окрім цього факту жодної інформації про його зв’язок з Вінницею не виявлено.
28.	Затонського	1968	Затонський Володимир Петрович (1888-1938) – український радянський партійний і державний діяч. Учасник придушення Кронштадтського повстання. Як наркомом освіти України (після М.Скрипника) завзято винищував національний зміст української культури, схвалював репресії проти «ідеологічно невитриманих» працівників освіти,сприяв необґрунтованій зміні українського правопису 1933 року,
29.	Затонського 1 пров.	1970
30.	Збишка	1921	Збишко К. – польський професійний революціонер. Інформацію про зв’язок з Вінницею не виявлено.
31.	Зубриліна	1967	Зубрилін Ігор – один з керівників Вінницького збройного повстання у жовтні 1917 р. Іншої інформації про зв’язок з Вінницею не виявлено.
32.	Зубриліна пров.	1968
33.	Зубриліна проїзд	1968
34.	Іванова А.	1967	Іванов Андрій Васильович (1888-1927) – радянський партійний і державний діяч, активний учасник встановлення радянської влади в Україні, зокрема у Вінниці.
35.	Іванова А. пров.	1968
36.	Інтернаціональна	1921	Назва походить від ІІІ Комуністичного інтернаціоналу. Історична частина (центр) Вінниці.
37.	Квятека	1980	Квятек Казимир Францевич (Вітковський Ян Карлович) (1888-1938) – радянський військовий та політичний діяч. Брав участь у боях за Вінницю за доби Української революції у 1919 році, один з організаторів розстрілів городян.
38.	Кірова	після1935	Кіров Сергій Миронович (справж. Костриков; 1886-1934) – професійний революціонер, радянський державний і політичний діяч. Активний організатор політичних репресій та переслідувань духівництва та інтелігенції в СРСР.
39.	Козицького	1921	Козицький Микола Григорович (1880-1920) – радянський державний і партійний діяч, голова Подільського губернського революційного комітету. Причетний до розстрілів вінничан весною 1919 року.
40.	Колгоспна	до 1938	Один з символів радянської системи.
41.	Кона Ф.	1921	Кон Фелікс Якович (1864-1941) – професійний революціонер, партійний та радянський державний діяч. Один з керівників КП(б)У.
42.	Кона Ф. пров.	1921
43.	Конєва	1947	Конєв Іван Степанович (1897-1973) – радянський військовий діяч. Головнокомандувач об’єднаними збройними силами країн Варшавського Договору, один з керівників військової операції в Угорщині під час революції 1956 року.
44.	Корнійчука	1972	Корнійчук Олександр Євдокимович (1905-1972) – український радянський письменник, драматург, публіцист, державний та громадський діяч. Один з активних пропагандистів сталінського режиму.
45.	Крупської	1939- 1941	Крупська Надія Костянтинівна (заміж.: Ульянова, 1869-1939) – професійний революціонер, теоретик й організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, громадський діяч. Брала участь у антирелігійній кампанії, запроваджувала більшовизацію освіти, ініціатор «чорних списків» забороненої літератури.
46.	Куйбишева	1938- 1941	Куйбишев Валеріан Володимирович (1888-1935) – професійний революціонер, радянський партійний і політичний діяч. Один з керівників насильницької колективізації.
47.	Куйбишева пров.	1938- 1941
48.	Лазо	1959	Лазо Сергій Георгійович Георгійович (1894-1920) – радянський військовий та державний діяч. Активний організатор політичних репресій. Не пов’язаний ні з Вінницею, ні з Україною.
49.	Ленінградська	1924	Ленінград – колишній Петроград, перейменований на честь В.І. Леніна.
50.	Ленських подій	1921	Ленський розстріл (4 квітня 1912 року) робітників копалень Ленського золотопромислового акціонерного товариства («Лензолото»), розташованих по р. Лєні та її притоках. Традиційно з цими подіями пов’язують появу псевдоніму «Ленін». Жодного відношення до Вінниці подія не мала.
51.	Ленських подій пров.	1938-1941
52.	Литвиненка	1921	Литвиненко Микола Якович (?-1921) – радянський регіональний діяч, член Подільського губкому КП(б)У
53.	Литвиненка 1 пров.	1939-1941
54.	Литвиненка 2 пров.	1939-1941
55.	Литвиненка 1 туп.	1963
56.	Маркса Карла	1967	Маркс Карл (1818-1883) – німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, протагоніст робітничого соціалістичного руху. Його наукові дослідження отримали назву марксизму і стали підґрунтям соціалістичного і, пізніше, комуністичного руху. Один з символів тоталітарних режимів у СРСР і країнах соціалістичного табору.
57.	Маркса Карла пров.	1967
58.	Медведєва	1959	Медведєв Дмитро Миколайович (1898-1954) – чекіст, письменник. Один з керівників радянських каральних органів, організатор політичних репресій.
59.	Мерінга Франца пров.	1921-1925	Мерінг Франц (1846-1919) – німецький філософ, історик, публіцист. Один з провідних марксистських істориків. Не пов’язаний з Вінницею.
60.	Михайличенка	1921	Михайличенко Гнат Васильович (1892-1919) – письменник, радянський політичний та державний діяч. Член колегії Київської ГубЧК. Не пов’язаний з Вінницею.Історична частина (центр) Вінниці.
61.	Мороза Гната	1968	Мороз Гнат Іванович (1887-1946) – робітник Вінницької взуттєвої фабрики «Яструб», депутат Вінницької Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, один з керівників її більшовицької фракції. Перший «червоний директор» фабрики.
62.	Морозова П.	1939-1941	Морозов Павло Трохимович (Павлик Морозов, 1918-1932) – хлопчик, який в радянській пропаганді символізував чесність і принциповість молодого борця з куркулями.
63.	Осипенко П.	1939	Осипенко Поліна Денисівна (уродж. Дудник, 1907-1939) – радянська льотчиця-рекордсменка. Не пов’язана з Вінницею.Історична частина (центр) Вінниці.
64.	Островського М.	1936-1938	Островський Микола Олексійович (1904-1936) – радянський письменник, чекіст. Причетний до каральних експедицій проти населення.
65.	Островського пров.	1957
66.	Островського туп.	1977
67.	Павленка	1968	Павленко Л.Л. (?-1917) – робітник взуттєвої фабрики «Яструб». Загинув під час Вінницького збройного повстання у жовтні 1917 р.
68.	Павленка пров.	1968
69.	Павленка туп.	1970
70.	Павленка 1 проїзд	2009
71.	Павленка 2 проїзд	2009
72.	Павленка 3 проїзд	2009
73.	Паризької Комуни	до 1941	Назва революційного уряду Парижа (18 березня-28 травня 1871 року), використана для підтвердження закономірності виникнення та узаконення радянської влади
74.	Пархоменка	1950	Пархоменко Олександр Якович (1884-1921) – військовий та партійний діяч, учасник встановлення радянської влади в України, зокрема на Поділлі 1920 року.
75.	Першотравнева (частково) – стара історична частина	1921	Пов’язана з Міжнародним днем солідарності трудящих, що став символом радянської системи. Історична частина (центр) Вінниці
76.	Першотравневий пров.
77.	Петровського	1921	Петровський Григорій Іванович (1878-1958) – професійний революціонер, український радянський державний і політичний діяч. Один із ініціаторів і організаторів Голодомору 1932-1933 рр.
78.	Петровського 1 пров.	1952
79.	Петровського 2 пров.	1965
80.	Піонерська	до 1938	Піонерський рух – рух дитячих комуністичних організацій в СРСР та інших країнах соціалістичного табору
81.	Піонерський пров.	1944
82.	Піонерський туп.	1961
83.	Плеханова	1921	Плеханов Георгій Валентинович (1856-1918) – російський теоретик і пропагандист марксизму, філософ, діяч російського і міжнародного соціалістичних рухів. Не пов’язаний з Вінницею.
84.	Плеханова пров.	1921
85.	Повстання броненосця «Потьомкін»	1940	1905 року на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський» Чорноморського флоту Російської імперії відбулося перше в історії Російського флоту збройне повстання моряків.Подію використано для пропаганди більшовизму.
86.	Повстання броненосця «Потьомкін» пров.	1940
87.	Подвойського	1967	Подвойський Микола Ілліч (1880-1948) – український радянський партійний, державний та військовий діяч. Встановлював радянську владу на Поділлі у 1919 році. Учасник здійснення червоного терору.
88.	Подвойського проїзд	1977
89.	Постишева	1968	Постишев Павло Петрович (1887-1939) – радянський партійний і державний діяч, один з керівників КП(б)У, організатор Голодомору 1932-33 років, головний ініціатор репресій проти української інтелігенції у 1930-х роках..
90.	Постишева 1 пров.
91.	Постишева 2 пров.
92.	Примакова	1964	Примаков Віталій Маркович (1897-1937) – радянський військовий діяч, один із організаторів і перших керівників Червоного козацтва.
93.	Пролетарська	1948	Символ радянської державності, реалізованої у диктатурі пролетаріату
94.	Пролетарський 1 пров.	1948
95.	Пролетарський пров.	1958
96.	Революційна	1921	Символ Жовтневої революції 1917 року
97.	Революційний 1 пров.	1950
98.	Революційний 2 пров.	1968
99.	Революційний проїзд	1968
100.	Руднєва	1944	Руднєв Семен Васильович (1899-1943) – радянський партійний діяч. Член підпільного ЦК КП(б)У за часів Другої світової війни. Не пов’язаний з Вінницею.
101.	Свердлова	1921	Свердлов Яків Михайлович (1885-1919) – професійний революціонер, російський радянський політичний і державний діяч. Один з організаторів Червоного терору.
102.	Свердлова пров.	1944
103.	Соколова	1921	Соколов Володимир Іванович (справж. Вільгрубе, 1886-1920) – радянський регіональний діяч, член Подільському губпарткому КП(б)У
104.	Стаханівська	1936-1938	Стаханов Олексій Григорович (1906-1977) – засновник стахановського руху (соціалістичного змагання) в промисловості та сільському господарстві. Радянською пропагандою перетворений на символ успішної індустріалізації.
105.	Стаханівський 1 пров.	до 1952
106.	Стаханівський 2 пров.	1960
107.	Стаханівський 3 пров.
108.	Стаханівський 4 пров.
109.	Тарногородського	1967	Тарногродський (Тарногородський) Микола Павлович (1894-1938) – український радянський політичний і державний діяч, учасник збройного повстання у жовтні 1917 року у Вінниці, очільник більшовицького комітету м. Вінниці. Голова Подільського губернського ревкому.
110.	Тельмана	1934-1938	Тельман Ернст (1886-1944) – політичний діяч, лідер німецьких комуністів. Не пов’язаний з Вінницею.
111.	Тимощука	1967	Тимощук Яків Петрович – радянський регіональний діяч, учасник збройного повстання у жовтні 1917 року у Вінниці. Іншої інформації про зв’язок з Вінницею не виявлено.
112.	Тухачевського	1968	Тухачевський Михайло Миколайович (1893-1937) – радянський військовий діяч. Учасник встановлення радянської влади в Україні. Керував придушенням Кронштадтського і Тамбовського повстань (в останньому – з застосуванням хімічної зброї).
113.	Тухачевського 1 пров.
114.	Тухачевського 2 пров.
115.	Тухачевського 3 пров.
116.	Уборевича	1968	Уборевич Ієронім Петрович (1896-1937) – радянський військовий діяч. У 1920 році брав участь у встановленні радянської влади у Вінниці та на Поділлі. Один з керівників придушення Тамбовського повстання
117.	Фабриціуса	1968	Фабріціус Ян Фріцович (1877-1929) – радянський військовий діяч. У 1924-1927 рр. командував 17-м стрілецьким корпусом зі штабом у Вінниці. Учасник придушення Кронштадтського повстання
118.	Фадєєва	1957	Фадєєв Олександр Олександрович (1901-1956)– російський радянський письменник, громадський діяч. Один з організаторів переслідувань та репресій письменників у повоєнний час.
119.	Фадєєва пров.	1957
120.	Фрунзе	1921	Фрунзе Михайло Васильович (1885-1925) – професійний революціонер, радянський військовий діяч. Учасник Жовтневого перевороту. Один з керівників придушення селянського повстанського руху в Україні на поч. 1920-х рр.
121.	Фрунзе пров.	до 1938
122.	Фурманова	1950	Фурманов Дмитро Андрійович (1891-1926) – російський радянський письменник, військовий і партійний діяч. З серпня 1919 року – начальник політуправління Туркестанського фронту. Брав участь у придушенні антирадянського повстання в Семиріччі. Не пов’язаний з Вінницею
123.	Чапаєва	1935- 1938	Чапаєв Василь Іванович (1887-1919) – радянський військовий діяч. Учасник придушення селянських повстань на Уралі.
124.	Червоних курсантів	1921	Символ радянської державності.
125.	Червоних партизанів	після 1928	Символ радянської державності.
126.	Червоноармійська	1921	Символ радянської державності.
127.	Червонофлотська	1938	Символ радянської державності.
128.	Червонофлотський пров.	1961	Символ радянської державності.
129.	Чкалова	1938	Чкалов Валерій Павлович (1904-1938) – радянський льотчик, один із символів радянської держави.Історична частина (центр) Вінниці.
130.	Чубаря В.	1968	Чубар Влас Якович (1891-1939) – радянський партійний і державний діяч, довголітній голова Ради Народних Комісарів УРСР. Один з організаторів Голодомору в Україні.
131.	Щорса	до 1938	Щорс Микола Олександрович (1895-1919) – радянський військовий діяч. Учасник встановлення радянської влади в Україні.
132.	Щорса пров.	1957
133.	Якіра	1968	Якір Йона Емануїлович (1896-1937) – радянський військовий та державний діяч. Учасник встановлення радянської влади в Україні. Один з організаторів Голодомору в Україні.
134.	Якіра пров.	1977

Вулиці, де змінюється обґрунтування назви

№	Назва топоніму	Старе обґрунтування	Нове обґрунтування
1.	28 Червня	28 червня 1940 року укладено договір між СРСР та Румунією про передачу Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР	28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України
2.	Жовтнева	На честь Жовтневої соціалістичної революції 1917 року	Вважати назвою місяця
3.	Жовтнева площа	На честь Жовтневої соціалістичної революції 1917 року	Вважати назвою місяця
4.	Константиновича	Константинович – місцевий революційний діяч, який загинув у 1920 році	Константинович Микола Олександрович (1844-1889) – український історик, громадський діяч. Дослідник «Румянцевського опису Малоросії»
5.	Константиновича 1 пров.
6.	Константиновича 2 пров.
7.	Константиновича 1 проїзд
8.	Кузнєцова	Кузнєцов Микола Іванович (1911-1944) – радянський розвідник	Кузнєцов Василь Петрович (1858-1901) – психіатр, організатор психіатричної допомоги, доктор медицини (1888). Організатор і директор Вінницької окружної лікарні для душевнохворих (1896-1901)
9.	Кузнєцова пров.	Кузнєцов Микола Іванович (1911-1944) – радянський розвідник
10.	Лебединського	?	Лебединський Борис Миколайович (1885-1937) – вчений, доктор сільськогосподарських наук, селекціонер цукрового буряка та пшениці
11.	Максимовича	Максимович Михайло Михайлович (1897-1919) – радянський регіональний діяч, член Подільського губернського виконкому	Максимович Михайло Олександрович (1804-1873) – український вчений-енциклопедист, історик, фольклорист, філолог, етнограф, ботанік. Перший ректор Київського університету.
12.	Максимовича 1 проїзд
13.	Максимовича 2 проїзд
14.	Максимовича 3 проїзд
15.	Червоний пров.	На честь червоного кольору – символу боротьби пролетаріату за нове життя	Вважати назвою кольору