Сувенірний ринок. Взагалі навколо доволі брудно. Місцями купи сміття. Автостоянки просто насипані щебенем. Попри те, що іноземних туристів зі всіх куточків світу море (ми зустріли корейців, австралійців, поляків, австріяків, німців) нема ні вказівників хоча б англійською, сувеніри тільки російською. І продавці, як бачать, що людина іноземець, одразу підносять ціни в рази (Ду ю спік інгліш? - Нет, не слышали). А Ельбрус входить в "клуб семи вершин"...

Йдемо до підйомників. Вони працюють з 9:00 до 16:00
Є 2 види: нові по 600 р. з чоловіка (в обидві сторони).

І старий підйомник (500 р.). Йому вже кілька десятків років. Брудний, двері не закриваються, тому на ньому постійно їде кабардинець, щоб ніхто бува не випав)

З одною пересадкою виїхали на висоту 3500 м. Далі йде крісельна дорога за 200 р. Але з рюкзаками дуже не зручно, бо треба тримати на руках (спробуйте з мішком картоплі виїхати на крісельці у Ворохті)

Розбиваємо палатки біля пластунів, які приїхали буквально 2 год. тому, але так як вони не акліматизувались на менших висотах, багатьох скрутила гірська хвороба.

Штурм розпочався о 2:00 ночі. Вверх поїхали ратраки з лінивими туристами. Але ідея погана. Ратрак виїжджає до перемички 5200 м. (місце між двома вершинами), а далі треба йти по доволі крутому схилі. Їдуть, як правило, без акліматизакії, тому обблювавшись (в кращому випадку) чи втративши свідомість, одразу вертаються вниз, так і не побувавши на вершині. Взагалі підйом триває тренованою групою 6-7 год., середнячки 8-9 год. і доходяги більше 10 год. Відстань - біля 10-12 км., хоча здається, що від приюту до вершини 2-3 км.

Тепер хочу розповісти про місцеве населення, а саме кабардинців, які живуть в долинах і балкарців, що здебільшого населяють гори. Був я в кількох містах (Нальчик, Баксан, Тирниауз) і селах. Через поломку авто ми з ними познайомились ближче.
Перше, що хочеться відмітити, так це гостинність. Коли у нас зламалось авто на СТО майстер сам на своєму авто поїхав в П"ятигорськ за деталями (це приблизно 160 км), запропонували нічліг, а коли ми відмовились (мали ж палатки, ну і регіон видався не дуже спокійним), то власник СТО залишив нам охоронця.
Бідність. Взагалі в Кабардино-Балкірії ніби пройшло стихійне лихо. Міста в горах доволі депресивні. Покинуті багатоповерхівки, залишки підприємств, зарослі двори...
90% населення їздить на ВАЗах, Волгах, газелях. Якщо попадається щось дорожче, то це, скоріше всього, приїжджі або окремі багатії - власники готелів і тд. І не дивно, що деталей до нашої іномарки знайти було нереально.
І ЄДИНЕ СТО 20-тисячного райцентру Тирниауза виглядає ось так:

Корови... Вони тут скрізь. Ніде такого не бачив: в містах, в селах, в спальних районах в дворах, скрізь. Тільки й дивишся під ноги, щоб не зловити "міну"

  Серед місцевого населення білих людей не зустрічав: все туристи, лише в Нальчику. Розмовляють всі на своїй мові. Дорослі російську знають, а от з дітьми важко балакати (в альптаборі відпочивало багато місцевих дітей), бо розмовляли незрозумілим суржиком. Всі мусульмани.
   Здавалось в регіоні спокійно, але одного вечора, ночуючи на тому ж СТО було чути череди з автомата. І воєнних в регіоні вистачає. Може навчання? Але чому авта прикордонників продірявлені як решето (див. 3-й пост). Робочі застерігали не виходити після того, як стемніє на вулицю, бо це смертельно небезпечно.

В місті придбати алкогольні напої практично неможливо, лише в готелях.

З Кабардино-Балкірії ми поїхали у Владикавказ (столиця Північної Осетії) і Алхан-Юрт (Чечня), де, на жаль, наше авто нас знову підвело і ми змушені були повертати в сторону України. Півмісяці і мечеті скрізь, русскіх - нуль. Але в цих республіках ситуація та сама: біднота і доброта. І місцями проїжджають кортеджі з 20 авто. Правда перестрілок більше не чули.

  Цікаві штуки щодо української мови. В Баксані перетнулись з групою альпіністів, які розмовляли українською, але з трохи дивакуватими діалектами і вимовою. Думали десь з Полісся чи Центр. А ні... Вони зі Ставропольського краю! З Георгіївського району. До нас дуже добре ставились, всі бували в Україні.
   Взагалі Ростовська обл. і Ставропольський край дуже різношерсті. На окраїнах областей села дуже бідні - старі мазанки, грунтові дороги, але це єдині місця, де переважає російське населення. Чим далі до центру - ситуація трохи покращується.

   Але коли почитав національний склад Ставропольського краю, то вона зовсім не відображає дійсності. Білих русских там і 30-40% важко назбирати, все кавказці.

Готелі.
Готелів, як на мене, в Кабардино-Балкірії дефіцит. Так як вільні номери не так і легко знайти в сезон сходжень на Ельбрус (липень-серпень). Ціни починаються від 500 руб.
Через відсутність вільних номерів в інших готелях, нам довелось переночувати в пансіонаті "Вольфрам". Для ночівлі після сходжень і тривалого життя в палатках те що треба Сніданок 250 руб.
А от поза республікою (Ростовська обл. і Ставропольський край) починаються приколи. При поверненні додому ніч нас застала біля Армавіру (місто 190 тис.). На заправці на запитання в гіпомаркеті, де можна переночувати, продавець відповів, що за кілька км. є хороший недорогий готель за 50 руб. з чол. Поїхали туди. Гадюшник ще той: санвузол в жахливому стані, в номерах брудно і власники (кавказці) захотіли по 500 руб. з чол. це було занадто для такої якості. Один з наших сказав: "За такий бомжатник стільки ми не заплатимо", на що звідкись з"явилось більше 10-ти кавказців, які почали погрожувати розправою. Довелось братись до льодорубів (інших гострих речей під руками не було), що їх затормозило (нас було 5-ро). На щастя все добре закінчилось і ми поїхали в сусіднє місто Кропоткін (80 тис. чол). Але знову ж ціни там неадекватні. Ми знайшли 2 готелі: в одному (3*) ціни від 1400 руб. з чол. (при тому, що місто не курортне), другий - закритий. Переспавшись і надивившись на те, що робиться в нічних русских містах (тут про це не буду писати, бо в ніякі рамки цензури не влізе, тільки те, що туалетом для місцевого (як білого, так і чорного населення) служать тротуар, дорога і скрізь тхне дохлятиною, хз звідки).

Ціни.
На продукти десь на 20-30% вищі, ніж в ЗУ. На пальне - на 30% нижчі (літр 95-го 30-33 руб, ДП приблизно так само).

На все я потратив в районі 1200 грн. Причина - назад їхав на авто і виручав людей, яким треба було постійно купувати масло і з російською валютою був напряг. Так що в реалії було б 1800-2000 грн.
Поїздкою задоволений.

Плюси Кабардино-Балкірії:
- дуже гарна природа
- якщо відпочивати в альптаборах і в горах, то відсутній моб. зв"язок та інтернет (хіба на чотиритисячниках можна зловити)
- гостинність місцевого населення
- море ягід, грибів
- питна вода скрізь і дуже смачна - нарзан
- найкращий порятунок від літньої спеки
- можливість цілий рік кататись на лижах/сноуборді (на Чегеті круглий рік катаються 100 %)
- хороші дороги (порівняно з українськими)

Мінуси
- авто. Якщо у вас іномарка, то впевніться в її справності. Люба поломка і вам ніхто не допоможе, бо нема чим.
- інфраструктура на низькому рівні
- готелі не завжди якість відповідає ціні і їх нестача
- перестрілки в горах насторожують.

Ну і це відпочинок для тих, хто любить екстрім. Матрацникам там робити нічого, хіба полазити вздовж дороги і помилуватись горами. Ну і потрібна відповідна фізична підготовка (ну хоча б пробігати 8-10 км.) інакше це буде схоже на каторгу, ніж на відпочинок)