Терикон вінницького хімзаводу, відомий вінничанам як «Біла гора», цілком заслужено може вважатися одним з визначних місць Вінниці. А чому б ні? Звісно, «визначність» терикону досить специфічна, та й з легендарними териконами Донбасу чи Кривбасу йому не порівнятися, але любителів індустріального туризму вінницька «Біла гора» може зацікавити. Тим паче, по сусідству з такими величезним і спорожнілим гігантом, як Хімпром. Власне, відколи у місті сто років тому з’явився суперфосфатний завод (згодом – «Хімпром»), приблизно тоді ж і почав рости вінницький фосфогіпсовий терикон – величезний насип з відходів переробки фосфатів, особливістю якого є біла “місячна” поверхня.
Потрапити на терикон, що заввишки з 5-7-поверхівку, можна абсолютно безперешкодно, чим, приміром, залюбки користуються дітлахи з сусіднього приватного сектору аби покататись на санчатах (не радимо перевіряти на собі – може бути небезпечно). Вийти на верхівку гори можна двома шляхами – через добре вкатану дорогу, обійшовши напівколом, або ж напряму стежиною. Щоправда, в другому випадку ризикуєте щонайменше забруднитись.
Поверхня “гори” виглядає настільки незвично, що цілком згодилась би для зйомок фільмів про неземні світи. Але вже не під усіма ракурсами – незважаючи на несприятливу екологію, фосфогіпсовий терикон потрохи заростає кущами.
По-своєму захоплююче виглядає «Біла гора» у вечірній напівтемряві, нагадуючи позаземний ладшафт і одночасно пік цілком земної гірської системи.
З терикона відкриваються краєвиди на:
Приватний сектор Хутору Шевченка
Кондитерську фабрику на вулиці Липовецькій
На Замостя
Діюча частина колишнього промислового гіганта, що тепер працює під вивіскою “Вінницяпобутхім”, який входить до складу корпорації “Невская косметика”. Продукцію вінницького підприємства можна зустріти і на полицях українських міст, в тому числі й легендарний вінницький “Лотос”, який, щоправда, тепер не має такої безальтернативної популярності, як за часів СРСР.
На завершення, доповнимо фотоекскурсію вінницьким териконом його літніми денними світлинами.
Фото: Віталій Мельник, Igor Vinn